Історія Голштинської породи
Батьківщиною сучасної Голштинської породи великої рогатої худоби прийнято вважати Королівство Нідерланди, а саме регіон Фрісландія. Більше 2 тис. років тому фризи (люди, які проживали на території Фрісландії) розводили велику рогату худобу чорно-рябої породи м’ясо-молочного напрямку. Худоба фризької породи була дуже витривалою та мала міцну імунну систему, була невибагливою в кормах, але при цьому давала недостатньо молока.
Новий виток розвитку порода отримала на початку 18 століття, коли фризьку худобу було схрещено з німецькою худобою на території регіону Шлезвіг-Гольштейн. Німецька худоба мала вищі надої та явно виражений молочний напрямок. В результаті проведеної селекційної роботи була виведена голштино-фризька порода корів, яка давала вищі надої і хорошу м’ясну продуктивність. Тварини мали чорно-строкате забарвлення і візуально були схожими на сучасних голштинів.
Голштинська порода була вдосконалена і вийшла на абсолютно новий рівень вже за межами Європи, а саме в США і Канаді.
Американський фермер Уінстроп Ченері купив ціле поголів’я голштино-фризької худоби до себе на ферму і почав активно вивчати дану породу, тому що на той час голштино-фризька порода корів мала дуже високу м’ясну і молочну продуктивність, а якщо говорити в цифрах, то корови давали порядку 4 тонн молока на рік і мали забійний вихід м’яса на рівні 59%.
У кінці 19 століття Ченері очолив співтовариство розвитку голштино-фризької худоби і почав вести селекційну роботу в напрямку акліматизації тварин до умов США (жаркого і сухого клімату), а також збільшення молочної продуктивності, стійкості до захворювань.
Селекція проводилася всередині породи, тому Американський голштин вважається «чистою» породою. На підставі проведеної роботи в 1872 році була сформована племінна книга голштинської породи США.
Підводячи підсумки, хотілося б відзначити, що сучасний голштин – це велика робота дуже багатьох людей і країн для того, щоб голштин був однією з кращих, якщо не найкращою молочною породою ВРХ у світі.
Опис та стандарти породи
Голштинська порода корів відрізняється від інших не тільки великими надоями, а й суто зовнішніми ознаками. Як правило, її представники мають чорно-рябу масть – співвідношення білого і чорного кольорів на шкурі кожної тварини суворо індивідуальне. Іноді можуть народжуватися повністю чорні телята з невеликими білими плямами на ногах і хвості. У процесі селективного відбору можлива також поява потомства з червоно-рябою мастю. Це пояснюється дією рецесивного гена. Раніше таких телят голштинської породи вибраковували і, відповідно, не допускали до подальшого відтворення. З 1971 року такі екземпляри відбирали для формування самостійної породи. Незважаючи на молочний напрямок голштинської породи ВРХ, голштини досягають значної ваги: дорослі телички важать близько 600-700 кг, середня вага биків голштинської породи становить 900 кг. При посиленому і збалансованому харчуванні можна домогтися підвищення ваги корів до 800-900 кг, а биків – до 1200 кг.
Голштинські бички мають свої особливості. Велика голова з короткими рогами, широкі довгі плечі, глибокі груди – все це риси типового голштину. Новонароджені телята мають вагу близько 45 кг, у віці 5 років можуть досягати ваги понад 1000 кг. Висота у холці в корів становить 145-150 см, у биків цей показник природно вище – близько 160 см.
Для породи характерні глибокі груди – 83-86 см, ширина грудей становить в середньому 64 см, ширина тазу – близько 62 см.
Зовнішній вигляд голштинських корів відповідає молочному типу.
- клинчастий і глибокий тулуб;
- довгі, широкі плечі;
- досить широкий поперек;
- худорляві ноги, на яких чітко видніють сухожилля та кістки.
- підтягнуте та велике вим’я, з виразними венами.
Швидкість набору маси досить висока, тому незважаючи на те, що це корова молочного напрямку, її можна розводити і для отримання м’яса.
Український голштин
Український голштин якісно відрізняється від європейського і американського, він увібрав в себе корисні якості багаторічної селекційної роботи з усього світу. Від американської і канадської генетики він увібрав високу продуктивність і міцність конституції тіла, витривалість до погодних умов і стійкість до захворювань, від європейської генетики – порівняно невеликі розміри тіла, легкість отелень, швидкість молоковіддачі.
На цифрах середня продуктивність українських та європейських голштинів відрізняється не суттєво, проте, у європейців – це надмірне використання потенціалу худоби, а в українській породі – помірний фізичний стан. Тим самим, тривалість життя в українських голштинів набагато вища (а значить і тривалість продуктивного життя), ніж у європейських чи американських. На противагу Європі, де нормою є 2-3 отели, а в американців 1,5-2, середня кількість отелів в українських голштинів – 5 (деякі українські голштини дають до 8-10 отелів)!
До того ж
Українські голштини за своїми розмірами не перевищують європейські. За рахунок міцної статури свого тіла, кращої адаптації до технологічних умов виробництва молока і клімату, українські голштини легше переносять тільність і швидше відновлюються після отелу. Середня вага теляти при народженні становить 40-45 кг. Завдяки своїй фізичній розвиненості корова виробляє велику кількість молока.
В Україні на кращих господарствах продуктивність на голову (після другого отелу і т.д.) перевищує 35 л молока в день при триразовому доїнні (деякі корови на момент високої продуктивності дають до 50-65 літрів молока в день). За середніми показниками, при правильному менеджменті, українська корова за першу лактацію може з легкістю дати 8,500 кг молока за 305 днів. Потім з кожною наступною лактацією кількість молока збільшується.
Голштини України є результатом тривалої селекційної роботи зі спермопродукцією США і Канади.
Український голштин відрізняється:
- міцнішим здоров’ям;
- кращою здатністю акліматизуватися до суворого клімату;
- високою молочною продуктивністю.
Середній удій на племінних господарствах – більше 8000 кг, а на передових підприємствах – понад 12000 кг.
Фото Українських голштинів
